Пізнавальне про авто

У тесті беруть участь автомобілі: Chevrolet Evanda
Автомобілі, як люди, - у кожного свій характер. Когось мучить спрага швидкості, когось тягнуть незвідані землі, а хтось шукає умиротворення й абсолютно безтурботний.

Виконуюча обов’язки

От це принадність! Ще вчора в лабіринтах пробок я раз у раз натикався на повні презирства погляди й відверте небажання дати мені перешикуватися в сусідній ряд. А сьогодні всі начебто вирішили вразити мене своєю ввічливістю. Варто включити «поворотник», а позаду відразу пригальмували, проїдь, мол, дорогий товариш. Потрібно загорнути ліворуч, перетинаючи зустрічну смугу? І в цьому випадку водії проявляють шляхетність, пригальмовують і послужливо звільняють дорогу. Завжди б так.

Я догадуюся, що це все через неї. Через велику машину з ім’ям «Эванда». Саме вона перетворила вчорашніх грубіянів у милих, привітних людей. І це цілком логічно, адже « Шевроле-Эванда», а саме так звучить повне ім’я цієї панянки, сьогодні займає самий відповідальний пост серед машин американської марки, офіційно продаваних у Росії. Коротше кажучи, вона флагман модельного ряду легковиків, що саме по собі заслуговує поваги.

Але ж шлях наверх у неї був непростою. Народилася в 2002 році не в Америці, а в Кореї, і кликали неї тоді інакше - « Дэу-Магнус». У тому ж році відбулася подія, що докорінно змінило подальшу долю машини - корпорація «Дженерал Моторс» стала власником «Дэу Авто». Але знадобилося ще два роки, щоб наша героїня виявилася в Росії, а ґрати її радіатора прикрасила емблема «Шевроле».

Здається небагато дивним, що саме «Эванда», з її корейськими коріннями, а не чистокровна американська «Импала», приміром, виконує обов’язки глави легкового сімейства «Шевроле». Але « Джи-Эм» видніше, кого й де призначити головним, та й ціна грає дуже важливу роль. Погодитеся, коли довідаєшся про автомобіль середнього класу за $21 000, то про чистоту породи якось відразу забуваєш.

Не будемо сперечатися

Мені неодноразово доводилося вислухувати судження про те, що дизайн сучасних автомобілів залишає бажати кращого. Ця стара пісня про те, як не подобаються однаково усереднені форми четырехколесных «обмылков». Машини-Де стали зайво помітними, а почуття стилю безповоротно втрачено. Раніше була зовсім інша справа - автомобілі вражали чистотою ліній і правильних обрисів.

Не хочеться сперечатися. Тим більше що раніше, дійсно, були гарні машини. Так само, як є вони й сьогодні. Але пропоную скептично настроєним автомобільним естетам глянути на «Эванду». Мені здається, вона повинна їм сподобатися.

Ця солідна, майже пятиметровая машина чимсь невловимо нагадує автомобілі х-початку 90-х років. У профіль вона схожа на шляхетний «японський крейсер» « Мицубиси-Сигма» 1990 року. Дизайн кузова настільки простий і спокійний, що його сміло можна назвати мінімалістським - от вуж де насправді переважає чистота форм. Єдине, мабуть, з оптикою трохи намудрили, виглядає вона надто сучасно. Передні фари «Эванды» нагадують грубо отесанные крижані брили, а задні ліхтарі, закриті затемненим склом, начебто куплені у відділі тюнинга. Але навіть із ними цей «Шевроле» виглядає цілком безтурботно.

Втім, дивуватися трохи несподіваної для корейського автомобіля стриманості стилістичних рішень не коштує. Адже «Дэу» уже десять років співробітничає з італійськими майстрами зі знаменитої студії «Италдизайн». Маэстро Джуджаро і його співробітники створили «Ланос», «Матиз», «Лачетти». Правда, «Эванду» вони малювали п’ять років тому, так що цілком логічно відчувати якісь нотки минулого у вигляді цього седана.

Але залишимо обговорення дизайну аматорам відвернених суперечок, а самі звернемося до речей для автомобіля більше істотним, чим зовнішність.

Кімната для медитацій

Який приємний все-таки запах! Так пахне тільки справжня шкіра. Тут вона дійсно справжня, світло-бежева, скриплива, з пестливий погляд складочками. А передні сидіння такі масивні, з толстенными спинками, виглядають дуже ґрунтовно. Улаштувавшись у кріслі, заводити мотор і їхати куда-либо зовсім не хочеться, так би й сидів годинниками й міркував про тлінність буття. Правда, шкіряна оббивка сидінь буває не на всіх «эвандах», але на нашій, найдорожчій машині за $23 950, вона, звичайно ж, була.

Та й не тільки крісла, весь салон виглядає дуже солідно. Верх торпедо виконаний з м’якого на дотик чорного якісного пластику. Низ світло^-бежевий, у тон шкірі сидінь. Вінчають таке оздоблення вставки під дерево на центральній консолі й дверях.

Прилади втоплені в окремі колодязі, що, безсумнівно, стильно. Керування клімат-контролем дуже лаконічно й зрозуміло. Ух, так отут навіть є аудиосистема «Кларион» з CD-Чейнджером. Досить і досить непогано.

Але що це, невже я такий великий? Так ні, начебто не баскетболіст - метр вісімдесят шість. Поки сидів у переднім кріслі, просто відкинувшись, мені було дуже зручно, а зараз намагаюся нормально влаштуватися за кермом - і нічого не виходить. Мучу електроприводи крісла, але виходить, що або мені комфортно, але до «бублика» ледве дотягуюся, або кермо тримаю як треба, зате коліньми впираюся в низ торпедо. А всі тому, що кермовий стовпчик регулюється тільки по куті нахилу. От якби ще й по довжині.
Позаду, між іншим, картина виходить теж не занадто радісна. Так, дверний проріз широкий, сідати зручно, але… Одне із двох: або коліньми полірую спинку переднього сидіння, або верхівкою підпираю стелю. Дивно, у сучасних машинах «гольф»-класу часом просторіше.

А може, «Эванда» створена не для їзди, а щоб у ній сидіти расслабленно людям ростом не вище за середнє, насолоджуватися шкіряною розкішшю й слухати класичну музику? Це ми зараз довідаємося.

Великий автомобіль для великого міста

Сказати відверто, я недолюблюю автоматичні коробки. Мені цей механізм частенько заважає спілкуватися з автомобілем. Але «Эванда» і «автомат», по-моєму, просто створені друг для друга. Вони обоє з розряду тих, хто нікуди не поспішає. Усе, що потрібно від водія- плавно натискати на педаль газу. Помітьте, плавно. І тоді в 4-східчастій коробці передачі будуть перемінятися дуже делікатно, без найменших смикань і поштовхів. У пробках на такому автомобілі чи їхати не задоволення, 2-літровий мотор майже не напружується, у салоні неголосно грає музика - немов пливеш по тихій ріці на великому човні. Підвіска, щоправда, трохи жестковата, але не настільки, щоб створювати дискомфорт.

Виїхавши за межі Москви, я ще раз переконався в тім, що «Эванда» винятково міський житель, а прогулянки по шосе у швидкому темпі зовсім не для неї. Якщо як і раніше плавно натискати на газ і не розганяти понад 110 км/год, то всі добре. Але варто поїхати швидше, як шум двигуна й повітря, що набігає, починає помітно набридати. А з відверто неінформативним кермом бадьоро проходити віражі не доставляє ніякого задоволення, та й крениться «Эванда» у поворотах пристойно. І, боже упаси, нажати вам на газ до кінця. Такого страхаючого й шаленого ревіння мотора я давненько не чув. І добре б машина стала розганяти швидше, нічого подібного. Вона як набирала швидкість не поспішаючи, так у такому ж темпі й продовжує це робити. Просто 131-сильному мотору, на жаль, не під силу розганяти автомобіль швидше. А іншого двигуна в «Эванды» немає. Є, щоправда, механічна коробка передач, з якої машина поїде трохи швидше, але вуж точно в салоні тихіше не буде. А ще є гарні гальма. Але це не інакше від того, що машина не любить швидкість.

Ну звичайно! Саме так: «Эванда» робить все можливе, щоб повернутися в стан спокою, і вона, не соромлячись, виражає своє невдоволення тому, хто намагається її із цього стану вивести. Тих, хто любить спокійну, неквапливу їзду, вона дарує, а от хлопців, яким хочеться погорячее, на дух не переносить.

Дивне в мене від цієї машини залишилося враження. Солідна й більша зовні, вона усередині виявляється тіснуватою. Настільки приємна й комфортна в місті, на трасі дістає шумом, меланхоличным мотором і досить посередньою керованістю.

Швидше за все, я від «Эванды» просто багато вимагаю. Тим більше що коштує вона дешевше багатьох авто «гольф»-класу й своїх грошей повністю відпрацьовує, до останнього цента. Чого ще бажати? Постійте-Ка, є в мене одне бажання: поїду я назад у місто, порадію ще раз за ввічливих водіїв, та й «Эванде» ця ідея виразно сподобається.

Майже як у Греції

Базова, вона ж єдина, комплектація CDX включає якщо не всі, те дуже багато чого. За $21 000 ви одержите автомобіль із механічною коробкою передач, 4-мя подушками безпеки, АBS і противобуксовочной системою, противотуманными фарами, клімат-контролем, електроприводом стеклоподъемников і дзеркал, що складаються, круїз-контролем, датчиком дощу, дисками з легкого сплаву, аудиосистемой з CD-Чейнджером і керуванням на обшитому шкірою кермі й, нарешті, обробкою під дерево.

За $250 «Шевроле» пофарбують металликом, $1600 коштує коробка-«автомат». Шкіряний салон, підігрів передніх сидінь із регульованим поперековим підпором і електропривод регулювань водійського крісла обійдуться в $1100.

ЗА

Солідна зовнішність, багате базове оснащення, низька ціна

ПРОТИ

Відсутність регулювання керма по довжині, не занадто просторий позаду салон, гучний і недостатньо потужний мотор, посередня керованість