У повному розквіті сил
У тесті беруть участь автомобілі: Porsche Cayenne
Оновлений всешляховик «Порше» зовні й усередині нітрохи не виріс, але тепер його ще важче обігнати на асфальті й обползти по бруду.
Що росіянинові добре, те й німцеві в радість
Коли «Кайенна» красується у дворі садиби на Рублевке, це правильно. Якщо мчить уночі по МКАД на швидкості за 200 км/год, розполохуючи всіх ксеноном, - теж цілком логічно. Але загнати пафосний і дорогущий автомобіль у занедбаний кар’єр у карельських лісах…
Німецький інструктор, що викладав всі переваги оновленої машини, мого скепсису не розумів, а знай собі посміхався. Немов доктор Порше на випробуваннях «Тигру» - цілком певно, що його грізному дітищу ніщо у світі протистояти не може. Але я-те знаю, танк T-VI важив 54 тонни й на мало-мальськи пухкому ґрунті навіть на широких гусеницях практично провалювався.
Німці взули «Кайенну» у дорожні шини й намагаються мене запевнити, мол, такого спорядження з лишком вистачить для спуска з високих піщаних пагорбів і подолання не менш крутих підйомів. Чесно говорячи, у позитивний результат цього по-справжньому російської пригоди вірилося із працею. Ніяк гірка була реально крутою. Якби зараз зима, так залити б її водою… Эх, метрів сімдесят після спуска на заднице запросто можна проїхати. І от із цієї кручі, так на «Порше»! Нехай вагою він легше «Тигру», але дві зі чвертю тонни в «Кайенне» є точно. Побоювання підсилювали дежурившие неподалік «Ленд-Круизеры» з лебідками й зубастими шинами.
Щоб привести «Кайенну» у бойову готовність, багато часу не знадобилося. Важільцем на центральному тунелі включаємо знижений ряд передач. Смикаємо три рази інший, і пневмоподвеска збільшує дорожній просвіт зі стандартних 215 до максимальних 271 мм. На все про все йде секунд тридцять, не більше. Відразу обмовлюся, що знижує й блокування меж-осьового диференціала є в кожної «Кайенны», а от «пневматика» покладена тільки версії «Турбо», для двох інших за неї прийде доплатити 3700 євро. І все-таки не з’явися в рестайлинговом «Порше» одного безкоштовного нововведення, повзти б мені на машині з гори плугом, нагортаючи заблокованими колісьми гори піску. Але завдяки системі « Хилл-Контрол» з’їхав долілиць спокойненько, нітрохи не испужавшись, на швидкості не вище 20 км/ч. Причому на педаль гальма жати не довелося, електроніка про усім піклувалася сама. Не зрячи інструктор з Лейпцигу посміхався.
Мудра система й у гору карабкаться допомагає. При зупинці знов-таки не обов’язково тримати автомобіль гальмами. Звичайно, усякий почесний джипер скаже, що перекур на підйомі - це злочин, адже потім рушити з місця - справа практично нездійсненне. Зовсім вірне твердження, однак коли в «Кайенны» твердий ґрунт під ногами, те навіть із найменш потужним із трьох її моторів - нової 290-сильною «шісткою» обсягом 3,6 л - «Порше» відновляє сходження й на 100-процентному (це 45 градусів) підйомі. Якщо ж ви за кермом «Турбо» з накачаним до 500 л. с. двигуном, благаю, будьте обережні з газом. Сам бачив перелітаючу через вершину пагорба «Кайенну». Ефектний стрибок у небо, слава богові, закінчився для водія легким шоком, а для машини лише ушкодженням переднього бампера й втратою «противотуманок».
Із чого роблю висновок: всешляховик «Порше» досить міцний і здатний переварити дослідницьку пристрасть російського характеру й переїхати велика розмаїтість нашенских гірок. Але ж можна замовити ще «Внедорожный пакет», що включає тверде блокування заднього диференціала й сталевий захист бензобака, а до купи ще одну новинку - систему придушення кренів з активними стабілізаторами, що розмикаються на бездоріжжя й збільшують у такий спосіб ходи підвісок.
Тим же, хто дотепер сумнівається в здатностях «Кайенны» плазувати по бруду, нагадаю, що внедорожное «залізо» цієї машини практично таке ж, як у її рідного брата «Туарега».
Эх, дороги
Хоча, підозрюю, через внегласного угоду між двома німецькими фірмами по гарних дорогах великий «Порше» навчили їздити краще. Але до асфальту ще потрібно було добратися. Видимо, організаторам здалося недостатньо пригод у кар’єрі, як навантаження до цього вони проклали частину швидкісного маршруту по грейдері, де звичайно їздять лісовози.
Сумніваюся, що «Кайенна» часто буде виїжджати на подібну ґрунтовку, проте для її власника й такий вояж не стане важким випробуванням. На швидкості в районі сотні автомобіль начебто не зауважував дрібних нерівностей, а досить стругаючи система стабілізації стежила, щоб я ненароком не поскользнулся на гравії. Тільки не варто переоцінювати можливостей електроніки - над законами фізики вона все-таки не владна.
Між іншим, на цій «пральній дошці» пневмоподвеска виявила ще одну свою чудову властивість. Коли я включив режим «Спорт», «Кайенна» зовсім не перетворилася у тверду табуретку, а намагалася облизувати кожний камушек і робила так, поки дорога не стала більш-менш гладкої. Інженери «Порше» видресирували електроніку підвіски поза залежністю від обраного вами режиму - «Комфорт», «Нормальний» або «Спорт» - постійно відслідковувати стан дороги й у частки секунди набудовувати твердість пневмоэлементов виходячи з поточних умов.
Спорт із плюсами
Напевно, хтось скаже, що автор занадто захопився внедорожными пригодами, тим часом як призначена така машина зовсім не для піщаних кар’єрів і лісовозних доріг. Так знаю, знаю! Але, по-перше, дуже вже мене здивувала «Кайенна» несподіваними своїми всюдихідними талантами. А по-друге, і в головних, саме смачне я залишив на солодке. Як вона їздить по асфальті…
Після того як я розкусив премудрості підвіски й виїхав нарешті-те на шосе, для мене залишився лише один режим - «Спорт». Доктор Фердинанд, мабуть, міг би пишатися своїми спадкоємцями, вони дійсно навчили великий важкий джип чудовим дорожнім манерам. Не раз і не два в момент входу в повороти я ловив себе на тім, що від захвату висуваю мову. У дитинстві я завжди так робив, коли був чимсь самозабутньо захоплений. А кермо в «Кайнны» настільки інформативний, що не може не подобатися. При цьому автомобіль у віражах практично не крениться. І це дійсно так.
Помнете про активні стабілізатори? Вони не тільки допомагають на бездоріжжя при включенні понижувальної, але й у звичайних режимах трансмісії дозволяють машині нахилятися лише за умови, що бічні прискорення перевищують 0,65g. Знаєте, чому вони здаються? Інакше водій просто не зрозуміє, що швидкість у віражах, м’яко говорячи, досить висока й не виключена ймовірність улета в зростаючу поруч із дорогою ялинку.
І не вірте тому, хто скаже, що 3, 6-літровий мотор для «Кайенны» слабенький. Без малого трьох сотень його «конячок» цілком вистачає для впевнених обгонів і задоволення від водіння. Здатностей іншого двигуна, V-Образної «вісімки», що одержала завдяки збільшеному робочому обсягу й інноваційній системі газорозподілу додаткові 45 л. с., для когось може навіть виявитися з надлишком. А про « Кайенну-Турбо» з 500-сильним мотором я взагалі поширюватися не буду. Цей двигун коштує окремої розповіді в одному з найближчих номерів.
А поки пари слів про «автомат». «Типтроник» прекрасно справляється з величезними моментами моторів, винятково м’яко, а в ручному режимі ще й гранично швидко міняючи передачі. Я не вірю, що коробка комусь може здатися замисленої. А якщо все-таки… На центральному тунелі в усіх без винятку «Кайеннах» з’явилася ще одна кнопка «Спорт». Вона не для керування підвіскою - зовсім по іншій частині. Натисніть її, і відгуки на команди газом стануть практично блискавичними, і «автомат» почне міняти щаблі на більше високих оборотах.
І все-таки є дещо в оновленого всешляховика, від чого я зовсім не в захваті. Скажемо, сидінням у поворотах не вистачає бічної підтримки. Але ж машина, як ми вже говорили, стала істотно могутніше. Засмутили «фольксвагеновские» подрулевые перемикачі й пластмасові, пофарбовані під алюміній коліщата-регулятори вентиляційних дефлекторів. Для машини вартістю від 57 850 євро, слово честі, несолідно.
В іншому інтер’єр робить, як і раніше, враження стриманої розкоші. Із зовнішністю теж усе в порядку. Фари стали ледве менше, але суворіше. Оскал радіаторних ґрат як і раніше грізний, але за винятком версії «Турбо» не так зухвалий. І позаду завдяки новим ліхтарям, бамперу й насадкам випускної системи машина виглядає шляхетніше. Проте в цілому зовні вона практично не змінилася. Воно й правильно. «Порше» - консервативна марка, і тут не люблять кривдити своїх вірних шанувальників різкими змінами курсу.
Хоча той, хто купив «Кайенну» раніше, має повне право образитися. Автомобіль одержав могутніші мотори, набір досить корисних електронних систем - безкоштовних і не зовсім, і при цьому базова версія й «Эска» подорожчали приблизно на 1400 євро, а «Турбо» - на 4050 євро. Якось навіть скромно для настільки бажаного в наших краях автомобіля в повному розквіті сил.
Відповідно до куплених квитків
«Кайенну» можна придбати за Ґ57 850. Це буде машина з 290-сильним мотором, 6-східчастою механічною коробкою передач, кондиціонером, СD-Програвачем, електроприводом стеклоподъемников і дзеркал, шкіряними сидіннями з электрорегулировками передніх, 6-ю подушками безпеки, ABS і ESP.
«Кайенна-S» з 385-сильним двигуном, клімат-контролем, декоративними накладками на порогах, окантовкою приладів під алюміній і обшитим шкірою переднім підлокітником на 15 950 євро дорожче й оснащена знов-таки «механікою». І лише заплативши 122 євро 850 за 500-сильну версію «Турбо», покупець одержить автомобіль, укомплектований практично всім і вся. Крім АКП у машині є обігрів передніх і задніх сидінь, повністю шкіряний салон, пневматична підвіска, мультимедійна розважальна система й інша, і інша.