Пізнавальне про авто

У тесті беруть участь автомобілі: Hafei Simbo
Наш ринок поповнився черговою китайською копією дуже цікавої й ніколи офіційно що не продавалася в Росії японської мікролітражки. Втім, тим, хто не зараховує себе до числа найбільш розважливих шанувальників микровэнов, краще не турбуватися.

«Чебоксари, чебуреки, а Чебурашок ні»

«Сайма» є, «Сигма» є…», - немов придуманий Успенський крокодил Гена, здивований охоронець із мінуту перегортав товсту комірну книгу, не розуміючи, про якого такого небаченого звіра в його господарстві я запитую. Рятує, що знаю, як цей самий «Симбо» повинен виглядати. Ні, він не з коробки з апельсинами. Народився в Харбіні і як дві краплі води схожі на японський « Мицубиси-Динго» 1999 року. Великі вертикальні фари, кутасті форми, вище будь-якого легковика… А взагалі, цілком миленька така валізка. «Ну, я ж говорю «Сигма», - мовить нарешті здоровенний вусань, указуючи в далекий кут стоянки.

А потім настала моя черга дивуватися. Спробуйте вгадати справжнє ім’я автомобіля, коли його корма обліплена шильдиками, що груди юного колекціонера значками. На кормових дверях і дилер голосною назвою розписався. І загалькитайська абревіатура NFJ7160 для нашої відомості тут зазначена. Відразу не менш помітна наклейка АBS. Моя би воля - отлепил би зовсім всю цю біжутерію.

Він так хотів сподобатися

Зате, лише глянувши на другий ряд крісел, я відразу вирішив почати докладне знайомство з машиною саме звідси. Мало в якої з малолітражок він настільки гостинний. Я очікував граничної аскетичности, економії на всім і вся, а побачив зненацька затишний, світлий інтер’єр. Диван розрахований строго на двох, але місця тут із запасом, навіть якщо обоє пасажира вимахнули під метр дев’яносто. Так ще й світла обробка підсилює враження простору. Зручні підлокітники, світильник на стелі, цілком правильний профіль подушки й спинки. Є навіть така рідкість, як невеликі складні пуфики в торцях спинок - ними вдало прикритий твердий пластик оббивки колісних арок. Висунув підголівник, ледве збільшив нахил спинки, і от уже розвалитися можна з панським комфортом.

Звичайно, всі ці блага китайці лише скопіювали з японського оригіналу. Але за якість копії п’ять із плюсом. З першого погляду «Симбо» здався самим комфортабельним із всіх чайна-легковиків. Однак же й перший тривожний звоночек не змусив себе чекати. Механізм регулювання спинок, що дешева іграшка з батьківщини Мао - те працює, то заїдає. Інший ляп - зовнішня рукоятка кришки багажника. Щоб до її добратися, треба просунути пальці у вузьку щілину між ліхтарями підсвічування номерного знака й самим номером. А от далі, розкриваючи чудо-валізка, я ледве встиг висмикнути пальці із щілини, щоб разом із дверима вони не злетіли нагору.

Поскрипим, подряпаємо

На жаль, ці дріб’язки були квіточками. Ягідки чекали мене на водійському місці. На перший погляд, тут всі те ж удале наслідування японському прабатькові, і тому цілком пристойна ергономіка кінця 90-х. Високий, досить широкий дверний проріз забезпечив зручну посадку. Кермо й подушка крісла регулюються по висоті. Місця до стелі, як і личить більшим і малим вэнам, із запасом. Але що набагато приятней, я, виявляється, сиджу на одному рівні з водієм припаркованного поруч RAV4. Для аматорів дивитися на мир з командирського містка бальзам на душу. Що в багатоярусному Токіо, що у вибудуваному росіянами Харбіні, що в Москві - перший засіб для безпечних міських подорожей.

На тлі більшості китайських моделей в «Хафея» помітно краще вивірені зусилля на педалях і кнопочках, чітко обертаються всілякі важільці й рукоятки. Ті, що управляють кондиціонером, до речі, точнісінько ті ж, що інженери «Мицубиси» придумували для « Спейс-Стара». Коротше кажучи, архаїчна касетна магнітола й традиційна китайська дешевина оздоблювальних матеріалів - начебто й причепитися більше ні до чого.

Як раптом чую скр-грр - це зненацька жалібно заскрипіла педаль зчеплення. Так само, буває, гарчать втулки педалей на «Жигулях». Важіль коробки теж не поспішає порадувати короткими й чіткими ходами: друга закінчується десь у задній кишені моїх джинсів. Але, мабуть, головна неприємність - кермовий вал чимсь почав зачіпати за черевик, поки нога на педалі гальма. Так, подивимося, що в нас там таке? Знайшов. Безцеремонно псує взуття хомут із заусенцами на валу. І всі, схоже, тому, що китайська копія тут відступає від оригіналу. Руль^-те в донора праворуч був, а важіль куди більше чіткої коробки передач розташовувався не між кріслами, а на припливі передньої панелі. Добре, забули. Зрештою зубильцем і молотком проблему із заусенцами за пару мінут можна врегулювати.

«Тримаєтеся подалі від краю платформи»

Зате вдача в нашої валізки виявився напрочуд веселим. Спасибі треба сказати 1, 6-літровому мотору. Схожий 16-клапанник на 1584 «кубика» донині трудиться на переважній більшості «Лансеров» дев’ятих поколінь. Жаль, не інакше як десь у Японському морі між Нагоей і Харбіном втратилися 17 ньютонометров. Але те на папері. На ділі «Симбо», як і «Мицубиси», непогано тягне з неодружених, а вуж до 2500 про/хв і зовсім стає напрочуд задерикуватим. І чому це китайці приховують дані про розгін до сотні? Судячи з тому, що секунд через 8-9 ми вже їдемо на 80 км/год, динаміка дуже навіть непогана. Більше того, можна безтурботно додати до 110-120 км/ч. Двигун ще не переходить до надривних рулад, а найгучніший шум у салоні - від шин по асфальті.
Правда, спокій вам і ваш домашнім удасться зберігати, лише поки їдете по прямій. Я саму малість переборщив зі швидкістю на розв’язці естакади, і от уже наша весела валізка спочатку помітно нахилила, а потім і поповз до отбойнику. Добре, до металевої рейки залишалося з пари метрів. Втім, їхав би, як велить знак - «40», а не 60 км/год, «Симбо» вів би себе зразково. Незалежна короткоходная підвіска відверто не любить лише різких перебудувань. Якщо не нестися щодуху, вона гарантує машині цілком безпечну керованість.

Натисни педальку, одержиш результат?

От чому мені вистачило всього декількох десятків кілометрів, щоб поїхати на «Симбо» настільки ж жваво, як дозволяє більшість сучасних малолітражок. Як раптом… У поганому романі такий оборот частенько обіцяє неприємності. Однак при знайомстві з новою машиною такі от «раптом» допомагають краще довідатися характер автомобіля. Здоровенна вантажівка безцеремонно виповзла в лівий ряд. Уже в наступну секунду я давив на педаль гальма. І до 60-70 км/год ми сповільнилися досить упевнено, але далі з’явилося відчуття, начебто під педаль якийсь лиходій приварив куточок. Топтати педаль можна було із всієї дурної сили - колеса ще зовсім і не збиралися прослизати, а інтенсивність уповільнення не збільшувалася.

Якщо це така своеобычная форма ABS, то я за «Симбо» без її. Базові версії «Лайт» і «Економік» саме припускають відсутність антиблокувальної системи. Разом, щоправда, з єдиною подушкою безпеки. І запалу, судячи з більше скромного серденька обсягом 1,3 літри, у таких машин поменше. І все-таки саме «Симбо-1,3» за $11-12 тисяч майбутнього хазяїна знайти простіше всього. За ці гроші машині можна прощати, а десь навіть самому боротися із численними огріхами. Утішаючи до того ж себе думкою, що володієте самим доступним микровэном у Росії.

Виправдати покупку дорогих 1, 6-літрових версій по $14 500-17 000 набагато сутужніше. Не говорячи вже про те, що їзда із жвавим мотором і малоефективними гальмами боляче вуж змахує на прогулянку того дивака - без порток, зате в капелюсі.

Оптимальний “Економік”

Незважаючи на низьку ціну в 283 900 руб., вибирати базову «1, 3-лайт» не коштує. Вона гранично аскетична: гідропідсилювач керма й два динаміки - от і весь список її благ. Логічно додати 22 600 руб. і купити «Симбо-1, 3-економік» з кондиціонером, магнітолою й парою электростеклоподъемников. Водій одержить регулювання керма по куті нахилу й дует підсклянників. Головні плюси 1, 6-літрових версій і «Стандарту-1,3» - ABS, фронтальна подушка й шторка багажника. Але коштують такі машини цілих 342 900 і 373 600 руб. Нарешті, єдино можлива версія з АКП - «1, 6-лаксори» - це вже й зовсім позахмарні для мікролітражки 445 900 рублів.